МДМА crystal Среднеуральск MDMA кристаллы

МДМА. История моего пути в наркотики

Привет, друзья! Сегодня я расскажу вам свой немного кривой путь в наркотики и как все это повлияло на мою жизнь.

Сколько же разных закладок я уже успела попробовать! Кто-то считает это безумным, а кто-то находит в этом искру свободы. Хоть я и начала свою "карьеру" наркомана с марихуаны, но вскоре она перестала меня удовлетворять. Решила пойти дальше и попробовать Mладенца-Дневникового Маньяка Алисы, как его еще называют.

Суть в том, что я решила закинуть эту закладку на своем вечеринке. Немного приправить тусовку, разбавить скуку стандартными алкогольными напитками. Шпигнула Чувака, который связал меня с психоделиками, и договорились встретиться у подъезда в 10 вечера.

Время	Событие
10:00 PM	Встреча с Чуваком
10:15 PM	Обмен закладками
10:30 PM	Втереться в комфортную обстановку

10 вечера. Я уже стояла у подъезда, несколько нервничая. Вдруг подъезжает Чувак на своей машине. Кивнул мне и передал маленький пакетик. Мой первый опыт с МДМА начинался.

"Сесть на иглу", как говорится в нашем жаргоне, было несложно. Я давно уже прокачанная и готовая к экспериментам. Открыла пакетик и аккуратно закинула содержимое в свой рот. Приятно горькая кислинка, сразу же начала травить мое сознание.

Время начало искажаться. Вокруг все потихоньку покрылось яркими цветами, а звуки стали более четкими и громкими. Я не могла сидеть на месте, так как энергия внутри меня зашкаливала. Это было как свободный полет в небе, только душой.

"Я вижу свою жизнь в других красках, в другом свете, и это потрясающее ощущение!" - думала я в то мгновение.

Несколько часов пролетело незаметно. Мои друзья, которые тоже пробовали эту закладку, были в абсолютном восторге. Мы все просто лопались от счастья! Но, как это обычно бывает, качели счастья вдруг начали свою обратную траекторию.

Постепенно эффект наркотика стал исчезать, а ощущения перешли в нечто подобное расстройству. Мое настроение полностью поменялось. Я погрузилась в депрессию и полностью потеряла интерес к жизни.

И вот тут, в этот момент, я осознала - наркотики стали глотком воздуха, без которого я не могла уже жить. Мой мозг потребовал вторую закладку, чтобы снова почувствовать хоть какой-то смысл существования.

С этого момента все пошло наперекосяк. Я стала травить свое тело и свою душу дешевыми удовольствиями. Все ради этого проклятого счастья, которое было доступно мне лишь через джей или второй. Работу я бросила, ведь зачем мне было работать на дядю, если я могла потратить последние деньги на новую порцию?

"Я погрязла в этом мире, как в слизи, и не знаю, как выбраться. Это как ловушка, из которой нет выхода!" - каждый день думала я, проклиная свой путь.

Не успела я прийти в себя от МДМА, как уже стала экспериментировать с другими наркотиками. Героин стал моим ежедневным "приветом" и "до свидания". Но каждый раз, когда я потягивала эту черную жидкость в свою иглу, она забирала у меня еще немного того, что оставалось от моей прежней жизни.

Весь мир стал серым и холодным. Люди, которые были раньше моими друзьями, стали чужими. Мои родные страдали от меня, но я была уже слишком погружена в этом аду, чтобы видеть их боль.

А сейчас? Я вижу лишь разрушенные отношения, потерянные возможности и исчезнувший смысл жизни. Мои дни пролетают мимо меня, как тени, а я все еще ищу тот запретный плод, который перевернет все вверх дном.

Друзья мои, не повторяйте мой путь. Наркотики - это ложный иллюзорный рай, который превращается в кошмар. Найдите счастье в реальном мире, в любви, в дружбе, в саморазвитии.

Прощайте, друзья.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т